Бабця з прапором СРСР з-під Харкова виклала декілька версій свого вчинку та розповіла про ставлення до популярності

Анна Іванівна Іванова — більш відома як “бабця з радянським прапором”, яка стала символом роспропаганди для підтримки війни в Україні — розповіла журналістам про своє життя ті ставлення доя неочікуваної “слави”. Історію Іванової публікує ВВС.

Іванова стала відомою завдяки відео, на якому вона вийшла до українських військових з радянським прапором — тепер в росії їй ставлять пам’ятники, присвячують вірші, друкують агітпроп-листівки та плакати.

Бабуся є мешканкою села Велика Данилівка під Харковом.

“Мені краще було б, щоб я знаменитою не була… Знаменитість – це, звичайно, велика річ, але треба її заслужити. А я не знаю, може, я не заслужила такої знаменитості“, – каже вона.

Влітку Івановій виповниться 70, і журналісти відзначають, що виглядає вона значно молодше, ніж особа, зображена на більшості плакатів, що повсюдно з’явилися в рф-ії.

Іванова зізналася журналістам, що для неї рідна мова — українська, але, каже вона, коли хвилюється, то весь час збивається на суржик.

У Анни Іванівни було четверо дітей, та всі вони з різних причин померли. Її чоловік Іван — її другий чоловік, він родом з Білгорода.

Російських солдатів Іванова після початку війни у своєму селі не бачила: у Велику Данилівку вони так і не увійшли, стояли за кілька кілометрів, у вже звільненому тепер селі Циркуни.

Будинок Іванової постраждав від обстрілів: у її хаті вибиті вікна, пошкоджено шиферний дах, а на галявині навпроти дому досі лежать уламки снарядів, йдеться в матеріалі. Все тому, що її будинок розташований поруч зі стратегічно важливим мостом. Бабуся до руйнувань ставиться філософськи: могло бути й гірше.

Журналісти повідомляють, що Анна Іванівна та її чоловік дуже побожні, жінка постійно хреститься та звертається до бога та богоматері.

Коли у неї поцікавилися долею того самого червоного прапора, Іванова повела журналістів до хліва. Звідки прапор узявся в її домі, вона навіть не пам’ятає: каже, він був у родині з її дитинства.

Прапор знайшли — брудний, його не прали роки, а то й десятиліття, і він лежав у хліві на дровах.

Анна Іванівна розповіла, що відео з її участю зняли 4 березня українські військові. На ролику троє солдатів підходять до Анни Іванівни та її чоловіка з пакетом їжі. Бабуся тримає червоний прапор.

“Чекали вас, звичайно, молилися за вас і за путіна, і за весь народ“, – каже вона оператору.

Після цього військовий передав Івановій пакет із продуктами, а сам забрав прапор і почав топтати ногами. Іванова на це обурилася — “за цей прапор мої батьки воювали”, — каже вона військовим, і взяти продукти в кінці відмовляється.

Журналісти знайшли і військового, який тоді спілкувався з Івановою — це старший лейтенант ЗСУ Віктор Костенко.

Каже, бабуся вийшла до них з прапором СРСР за два-три дні після прибуття ЗСУ в село.

“Ми, як це робимо завжди, запитали, як у них справи, чи є у них продукти. Бабуся відповіла, що їхати їй нікуди і що вона нас дуже чекала і – я зараз точно її слова не процитую – весь цей час молилася за російські війська, тому що їй набридла війна. І додала, що має прапор Росії, щоб нас зустрічати“, – згадує ту зустріч Костенко. Військові здивувалися і попросили жінку показати прапор.

“Я не знаю, що в мене в голові йшло“, – каже зараз про той день Анна Іванівна.

Сама вона за час розмови озвучує одразу кілька версій відповіді на запитання, чому вона вийшла до трьох солдатів з синьо-жовтими шевронами з червоним “знаменням”, як сама вона його називає.

Перше пояснення звучить так – жінка почула від українців російську мову і тому подумала, що вони росіяни:

“А у нас, говорю, знамення є російське. І ото винесла, показала. І отак вийшло“.

Костенко цю версію також підтверджує:

“Тут така річ: якщо люди до нас заговорюють українською, то і ми з ними говоримо українською. Якщо російською, то російською, звичайно. Вона, мабуть, через те, що ми з нею по-російськи почали говорити, переплутала нас із російськими солдатами. Ну, я їй і сказав: винесіть цей прапор, а сам заради інтересу дістав телефон, віддав своєму сержанту, а він почав знімати цю картину. А далі ви бачили“, – продовжує він.

За другою озвученою Івановою версією, вона вийшла до російських солдатів, бо збиралася дізнатися у них номер телефону путіна. Жінка каже, що нібито хотіла зателефонувати президенту рф, щоб спитати, навіщо він розпочав війну, і переконати її зупинити.

Третє пояснення таке: жодного політичного підтексту у вчинку не було: червоний стяг, мовляв, — це прапор не Радянського Союзу, не росії, а “знамено любові та щастя в кожній родині, у кожному місті, у кожній республіці” — каже Іванова.

“Біле – це чистота тіла і душі. А червоний прапор означає любов і перемогу. Ось я і винесла солдатам знак любові та перемоги. Не до росіян винесла – Господь мене підвів до українців. Щоб (за ними) перемога була! Дай Бог, щоб була перемога!” – пояснює вона та хреститься.

На запитання, навіщо вона повідомила солдатам, що молиться за путіна, Іванова відповідає:

“Так, я молюся і за Путіна, і за Зеленцева (президента України Володимира Зеленського). Прошу у Бога урозумління їм. І за Лукашова (президента Білорусі Олександра Лукашенко) молюся. За всіх молюся — щоб отримали урозумління і не воювали один з одним” — пояснює вона.

Солдат Костенко розповів, що після запису суперечки з Іванової військові майже одразу пішли — довкола тривали артобстріли. Анна Іванівна підібрала свій прапор із землі, а її чоловік забрав пакет із продуктами, після чого пенсіонери пішли до свого будинку.

“А потім ми з цією бабусею подружилися, через день їй продукти приносили, на Великдень пасочку принесли з Української церкви“, – сміється Костенко.

Як ролик із розтоптаним прапором опинився в інтернеті і хто його опублікував, досі невідомо.

Повідомляється, що відео, зняте на телефон Костенка, солдати пересилали один одному у своїх групах у Telegram та WhatsApp, але робити його вірусним “ніхто не планував”. Старший лейтенант запевняє, що до публікації відео в інтернеті він не має жодного стосунку.

Роспропаганда натомість швидко вигадала Івановій прізвиська — “Бабка Z” та “Бабка перемоги”.

Однак згодом з Івановою записали нове відео, і ефект від пропаганди у рашистів став уже не той.

“Діло, звичайно, паршиве, що Росія пішла з війною на нас. Дуже паршиве“, – каже Іванова в тому відео. У ньому ж розповідається про те, як будинок жінки побило через російські обстріли.

На запитання, чи хотіла б вона скористатися запрошенням деяких рсоійських політиків та поїхати в москву на червону площу, Анна Іванівна схвильовано відповідає:

“Не можу я поїхати туди – за те, що вони бомбили нас беззбройних. Ось це село. І людей уже не було, а вони все бомбили. Не можу поїхати зараз до Росії. Воно все-таки біль за Україну. Україна – матінка рідна“.

До своєї популярності Іванова ставиться неоднозначно.

“Хіба я така стара і чужа якась?” – питає вона, розглядаючи свої фото.

Окремо обурюється на колажі, які вигадують російські ЗМІ. На одному з зображень бабка з червоним стягом в руках топче синьо-жовтий прапор України.

“Боже борони! Я люблю прапор наш. Це неправильно, що намалювали так! Своє знамено топтати, хто придумав таке? Навпаки, я люблю своє знамено. Мені коли пасочки принесли, там стрічечки були, блакитна, жовта і оранжева з тризубом. Я їх зберегла” — каже вона.

Так само неоднозначно коментує і відкриття пам’ятника собі в Маріуполі.

Журналісти ж вказують, що “з обличчя видно: пам’ятник та популярність взагалі їй радше подобаються”.

Так само нейтрально Іванова розповідає про те, що б вона сказала на відкритті цього монумента.

“Дай Бог, сказала б, щоб цей пам’ятник був (пам’ятником) миру для всієї планети нашої. Мир у кожному домі, у кожній сім’ї. Розуміння. Особливо мені хотілося б, щоб розуміння було у президентів. Щоб більше не творили такої війни“, – каже вона.