88
88

У черзі за грошима: що зміниться у законі про споживче кредитування

Якими є переваги та підводні камені цих змін

Верховна Рада 4 лютого прийняла у першому читанні законопроєкт «Про внесення змін до деяких законів України щодо розширення переліку кредитних договорів, на які поширюється дія Закону України «Про споживче кредитування» (№1109).

Що нового у сфері споживчого кредитування планують затвердити народні обранці зазначеним документом і як він вплине на цей ринок, розповів Mind партнер ЮК SLS Group Олег Паракуда.

Свого часу закон «Про споживче кредитування» створювався як гарантія захисту прав споживачів кредитних послуг.

Основними механізмами захисту клієнтів кредитних установ стали вимоги щодо реклами кредитних продуктів та детального попереднього інформування позичальника про умови договору: реальну процентну ставку; загальну вартість кредиту; додаткові платежі, що виникають у випадку порушення умов договору. Ці положення мали унеможливити введення клієнта в оману.

Окрім того, важливу роль у законі відігравали обмеження максимальної суми неустойки, яку можна стягнути з позичальника.

Водночас мікрокредити, тобто кредити терміном до одного місяця та кредити, розмір яких не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не підпадають під регулювання цього закону. Відтак споживачі, що користувалися такими видами кредитування, були менш захищеними, ніж інші споживачі кредитних послуг. Кредиторами за такими договорами зазвичай виступають небанківські кредитні установи.

На момент прийняття закону «Про споживче кредитування» кількість дрібних кредитів у загальній масі була мізерною. Ймовірно, саме тому законодавець не приділив їм достатньої уваги.

Однак у зв’язку зі стрімким зростанням кредитування через мережу інтернет мікрокредити значно наростили масу – лише за ІІІ квартал 2018 року обсяг таких кредитів становив орієнтовно понад 11 млрд грн, що на 80% більше, ніж у ІІ кварталі того ж року.

Мікрокредитні установи, розуміючи недосконалість законодавства, також почали зловживати своїми правами. Середні кредитні ставки за такими договорами зазвичай складають 750–900% річних. Споживачі ж, через маніпуляції кредиторів, беруть до уваги лише денну ставку – 2–2,5%, яка і зазначається у договорах. У результаті – неуважні та довірливі позичальники ненавмисно опиняються в боргових ямах.

На жаль недосконалим залишається законодавство і відносно до кредиторів. Так, споживач може взяти кредит у розмірі 3000–4000 грн за 10–15 хвилин. Водночас в умовах відсутності централізованої бази таких кредитів та кредитних історій він може повторити аналогічну дію 15–20 разів за день. І, таким чином, отримати достатньо значну суму коштів, яку зазвичай він неспроможний повернути самостійно.

Саме для приведення законодавства про кредитування до реалій сьогодення Верховна Рада  проголосувала у першому читанні законопроєкт №1106.

Що змінює проєкт закону

Зміни, запропоновані в проєкті закону, можна звести до шести основних новел:

  1. Дію закону «Про споживче кредитування», за виключенням окремих його частин, планується поширити на кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця. А також на кредитні договори, загальний розмір кредиту за якими не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору.
  2. На споживчі кредити, загальний розмір кредиту за якими не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, не будуть поширюватися положення закону щодо:
    - необхідності надання кредитодавцем споживачу до укладення договору паспорту споживчого кредиту за спеціальною формою;
    - черговість погашення вимог за договором про споживчий кредит.
    Для таких кредитів не буде застосовуватись правило:
    - у першу чергу сплачується прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом;
    - у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом;
    - у третю – неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.
    Повертати можна буде у будь-якому порядку, якщо інше не передбачено договором.
  3. Планується обмежити розмір сукупних платежів, належних до сплати споживачем у випадку невиконання ним зобов’язань за договором про споживчий кредит (загальний розмір кредиту за яким не перевищує однієї мінімальної заробітної плати) сумою, еквівалентною подвійній сумі коштів, одержаних за таким кредитом. Також відповідно до законопроєкту така сума не може бути змінена, навіть за взаємною згодою сторін.
  4. У випадку прийняття проєкту закону в другому читанні кредитодавці будуть зобов’язані отримувати згоду споживачів на передання інформації стосовно кредитів в бюро кредитних історій, яке включене до Єдиного реєстру бюро кредитних історій. У випадку відсутності такої згоди – надання кредиту стає неможливим.
    Запровадження обов’язку надання згоди на передання інформації може значно скоротити потенційні розбіжності між сторонами кредитного договору.
  5. Кредитодавці також будуть зобов’язані передавати інформацію щодо всіх споживчих кредитів (включаючи переуступку прав вимоги), хоча б в одне бюро кредитних історій, яке включене до Єдиного реєстру бюро кредитних історій.
  6. Терміни внесення кредитними бюро отриманих від кредитодавця відомостей щодо кредитів також мають бути скорочені з 7 до 3 робочих днів.

На кого це вплине найбільше

Концептуально законопроєкт має вплинути на дві групи учасників кредитного ринку:

  1. Небанківські установи, що займаються так званими швидкими мікрокредитами.
  2. Споживачів, що користуються такого виду послугами.

Споживачі кредитних послуг за результатом прийняття законопроєкту мають стати більш захищеними від «відсоткового свавілля» кредитних установ. Ситуації, коли на тіло кредиту в розмірі 3000 грн нараховано 30 000 грн штрафних санкцій, стануть неможливими. Як результат – кількість безнадійних заборгованостей та судової тяганини за такими кредитами має зменшитись.

Потенційно мають припинитися зловживання, але вже з боку споживачів кредитів: взяти 20–30 невеликих кредитів на загальну суму в сотні тисяч гривень протягом декількох днів стане практично неможливо. Інформація про всі кредити передаватиметься до бюро кредитних історій, а тому кредитна установа навряд чи захоче дати кошти особі, яка винна її колегам по ринку.

Кредитодавці будуть змушені значно прискорити внутрішні процедури документообігу, адже окрім змін до закону «Про споживче кредитування», плануються зміни до закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій». Відповідно до змін вони змушені будуть передавати інформацію до бюро кредитних історій не пізніше наступного робочого дня після укладення кредитного правочину та за наявності будь-яких змін у відомостях (інформації) про позичальника за таким договором.

Новий формат взаємовідносин за проєктом закону передбачає більш тісне залучення бюро кредитних історій. Так, документом передбачається, що при опрацюванні запитів кредитних установ бюро будуть зобов’язані перевірити наявність кредитних історій позичальника в не менше ніж половині бюро, які включені до Єдиного реєстру бюро кредитних історій.

Про спірні моменти в проєкті закону

У випадку комплексного прийняття Верховною Радою усіх пропозицій ініціатора законопроєкту, його можна розцінювати як позитивний. Однак якщо в процесі підготовки до другого читання частина положень документа буде відкинута, нас може очікувати нульовий ефект.

Зокрема, якщо сторонам кредитного договору буде залишено можливість самостійно встановлювати черговість погашення заборгованості, але не буде встановлено обмежень на загальну суму платежів за кредитним договором, всі законодавчі спроби стабілізувати ситуацію на ринку мікрокредитування будуть нівельовані.

Також «цікавою» є формула, за якою прописана «згода споживача на передання інформації». Формулювання, наведене в тексті проєкту, дозволяє розцінювати таку згоду як «автоматичну». У зв’язку з чим виникає питання: чому вона встановлюється лише для мікрокредитів?

Виглядає, що доцільніше було б поширити її передусім на кредитні договори зі значно більшими сумами. Адже невиконання зобов’язань за ними несе відповідно і значно більші фінансові ризики для кредитних установ.

Наразі чинний закон передбачає доволі дієвий механізм заохочення до надання дозволу на передання такої інформації – право кредитора відмовитись від укладання кредитного договору або укласти його на умовах, що враховують ризики від укладення без передання інформації до бюро.

Наостанок, недосконалим видається положення про обов’язок бюро кредитних історій перевіряти наявність історій не менше ніж в половині бюро, які включені до єдиного реєстру. За такої перевірки вірогідність виявлення інформації про боржника складає лише 50%.

Натомість, дійсно ефективним інструментом захисту прав та інтересів як кредитора, так і позичальника, видається лише перевірка кредитної історії клієнта в усіх бюро, що включені в реєстр, або створення єдиної національної бази кредитних історій.

Загалом прийняття законопроєкту – на часі. Він має забезпечити захист споживачів кредитних послуг та посилити належну перевірку кредитоспроможності позичальників. І що головне – зменшити кількість споживачів, які потрапляють у боргову кабалу до кредитних установ у зв’язку з непогашенням мікрокредитів.

 

Loading...