Юрій Лозинський 2 роки тому розбирав завали та рятував людей після першого влучання в багатоповерхівку в Києві

Рятувальник спускав на ношах чоловіка з 20 поверху.

«Після прильоту в тій висотці сходи залишились більш-менш нормальні, тільки всі у склі. Там було багато людей, дітей, які пробиралися на вулицю – перелякані, переважно без речей. Головне на той момент було просто вийти з будівлі. Коли спускали цього пораненого, почали з ним співати гімн України. Він одразу забув про травму, такий заряджений був по дорозі до “швидкої”», –згадує співробітник ДСНС.

Коли через рік Юрія запитали, скільки загиблих йому довелося дістати з-під завалів у Києві з кінця лютого – нарахував близько 20-ти. Серед них – жертви масованого обстрілу дронами 10 жовтня.

«Коли в цьому ж будинку (на Лобановського у лютому – прим.) ми спустилися у підвал, там ховалися люди. Діти сиділи на землі перелякані. Хтось плаче, хтось мовчить. Ти світиш ліхтариком і теж бачиш очі. Вони дивляться на нас, наче на Богів. В цих поглядах так багато всього, заради чого варто працювати далі», – згадує Юрій.

Після звістки про влучання рятувальники заходять у кожну квартиру, яка повністю чи частково вціліла, аби перевірити, чи немає там людей чи тварин.